Більше, ніж вишите полотно
Століттями українці позначали рушником народження, весілля, повернення й прощання — благословення, яке можна тримати в руках. Переданий із покоління в покоління, він несе в нитці ідентичність родини й села.
У 2024 році, коли мільйони українців жили далеко від дому, родини, парафії, школи та волонтерські громади по всій Європі почали вишивати власні рушники — кожен із назвою рідного міста в Україні та нового дому за кордоном — і зʼєднувати їх в одне полотно, яке не перестає рости.



















